Історія навчального закладу

Макарівський ліцей №1 Макарівської селищної ради Бучанського району Київської області має давню і цікаву історію. Зі стін навчального закладу вийшла не одна тисяча випускників, постійно працював творчий та ініціативний колектив педагогів. Перші відомості про існування школи в селищі відносяться до кінця XVIII ст.

У 1776 році Каетан Ростішевський, володар Макарівського маєтку, заклав у своєму родовому маєтку Ходорові та Макарові школу для бідного посполитства, за що одержав подяку від комісії освіти.

Довгий час окрасою та центром духовного і освітнього життя містечка Макарова була церква св. Пророка Іллі – вірніше, кілька таких храмів, котрі в хронологічній послідовності змінювали один одного. Саме при церкві майже шість десятиліть діяла церковнопарафіяльна школа, котра довгий час була єдиним навчальним закладом містечка. Засновано цю школу було у 1860 році настоятелем Свято Еллінського храму священиком о.Олексієм Олексійовичем Юр’іївським.

Лише в 1849 році майбутній наставник Макарівської школи став священиком, а в 1954 році – настоятелем Іллінської церкви м. Макарова. Очевидно, що пастир любив дітей – в усякому разі своїх власних у нього було шестеро. Тож досвіду у навчанні та вихованні підростаючого покоління у о. Олексія не бракувало. І його стараннями Макарівська школа розпочала свою діяльність. Про початковий етап її функціонування засновник школи залишив не скупі, проте виразні відомості.

«В Макаровском Ильинском приходе имееться церковноприходская школа, в которой обучаеться 12 крестьянских мальчиков и 6 девочек. Школа эта не имеет особого помещения, не имеет также никаких материальных средств к поддержанию свого существования; кроме «Букварей», купленных на церковные деньги, никаких учебных пособий также не имеет. Ученики и ученицы оказывают хорошие успехи»(1846)

Втім, вже в 1865 році засновник Макарівської школи виїхав з містечка і продовжувачем освітньої справи у Макарові став наступний настоятель Еллінського храму – священик о.Ігнатій Федорович Грушевський(1847).(Для любителів генеалогії зазначимо, що він був рідним братом батька відомого українського історика М.С. Грушевського, а дід історика служив неподалік у Забуянні).

Новий настоятель в свій час працював вчителем у Києві, і тому, відповідно, певний педагогічний досвід у нього був у наявності. Втім, маючи вельми обширну парафію, пастир запросив для якіснішого забезпечення навчально-виховного процесу селянина з с. Великої Бугаївки, який був ентузіастом і навчав макарівських дітей безкоштовно – щоправда, надовго він у Макарові не затримався. Навчальний процес почав набирати обертів – коли в містечку побував київський митрополит Арсеній (Москвін), то наставник школи – о. Ігнатій Грушевський за успіхи в парафіяльній та педагогічній діяльності отримав «личную благодарность» від київського владики.

У 70-х роках ХІХ ст. в Макарові була церковно-приходська школа, у Макарівській волості була: двокласна школа, 9 церковно-приходських шкіл і 7 шкіл грамоти, в яких навчалися переважно діти сільських багатіїв.

В 1867 р. новим священиком у містечку і, відповідно, наставником Макарівської церковнопарафіяльної школи став о. Іоанн Васильович Коцюбинський. За успішну приходську та освітню діяльність у Макарівському приході о. Іоанн в 1873 року був нагороджений скуфією. Із документальної характеристики наставника школи дізнаємося: «Опытен и сведущ, в пастырсом служении исправен». А одним з важливих обов'язків тогочасного пастирського служіння була освіта дітей прихожан – якщо священик не займався нею, то його переміщали до гіршої парафії. Втім, о.Іоанна вистачало не тільки на шкільництво – за настоятельства цього священика розпочалося будівництво нового дерев’яного Святого – Іллінського храму в м. Макарові.

Завершувалося ж будівництво нового осередку духовності та освіти за керівництва о. Олександра Захаровича Красовського.

Численні клопоти по будівництву храму не завадили пастирю активно займатися приходською школою і стати батьком восьми дітей – Любові, Марії, Миколая, Михайла, Петра, Ольги, Людмили і Олени.

Проте, освячувався новий Макарівський храм у 1881 році вже за іншого настоятеля – о. Іоанна Євстафієвича Василевського, який був також освіченим в плані будівельних знань. У 1883 році «за труды и усердии при постройте церкви» священик отримав архіпастирську подяку, у 1885 році – набедреник. Цей пастир також мав чималий досвід у вихованні та навчанні підростаючого покоління – він був батьком 11 дітей.

Останнім дореволюційним настоятелем Макарівської парафії і наставником Макарівської школи був о. Павло Стефанович Гаєвський, призначений сюди в 1896 році. Педагог виявив сумлінне ставлення до своїх обов'язків – він не лише навчав дітей у школі, але й у вечірні години влаштовував для прихожан освітні співбесіди – щоб могли отримати освіту ті, в кого не було такої можливості в кріпацьку епоху.

Макарів став першим і останнім призначенням для пастиря, котрий прослужив у містечку понад 20 років. За ці два десятиліття завідування приходом і школою священик отримав чимало нагород – набедреник(1878р.), нагородну «Біблію» від імені Священного Синоду Росії (1909р.), скуфію (1910р.), камилавку (1914р.), золотий нагрудний хрест від імені Священного Синоду (1917р.). Саме о. Павло служив у Макарові і в трагічному 1917 році, коли бути священиком і директором церковнопарафіяльної школи стало небезпечно…

Поряд зі священиками – наставниками школи м. Макарова – навчально-виховний процес забезпечували особи різного сану і звання. Серед світських вчителів документи згадують дворянку Танську Євфросинію Лавріну, котра вчителювала в Макарівській школі вже на межі ХІХ та ХХ. Певний час вчителював у Макарівському навчальному закладі і колишній викладач Білоцерківської гімназії Хмельницький Андрій (1854)

Вчителювали в школі диякон о. Фауст Дерев'ященко та селянин Григорій Копиленко(1855). Список можна продовжувати довго, оскільки вчителі змінювалися із завидною регулярністю.

У перші часи свого існування Макарівська церковнопарафіяльна школа не мала окремого приміщення і розташовувалася у власних оселях Макарівського духовенства. Це швидко стало виглядати анахронізмом і вже в 1864 році для шкільних занять місцева влада відвела частину сільської управи(1856). (Оскільки Макарів був містом, то його мешканці вважалися селянами, а адміністративний орган – сільською управою). В подальшому Макарівська школа стала мати окреме приміщення – неподалік від новозбудованого Іллінського храму.

Школа довго не мала чітко встановленого матеріального забезпечення – вона існувала з випадкових пожертв місцевого духовенства та мирян. У середині 70-х років миряни стали щороку асигновувати на потреби школи 30крб. і забезпечувати її опаленням, мінімальним вибором підручників та приладь, освітленням тощо(1858). У 80-х роках сума забезпечення школи становила 5крб. на місяць(1959). А станом на початок ХХ ст.. миряни щороку виділяли на потреби парафіяльного навчального закладу по 141крб. – чималу суму «важкою» царською валютою(1860).

До єдиної в Макарівському приході школи довгий час ходили діти з трьох населених пунктів – Макарова, Гавронщини та Фасівочки хоч і Гавронщина відділилася від макарівської парафії, миряни Фасівочки хоч і залишилися в складі приходу Іллінського храму м. Макарова, заснували окрему церковнопарафіяльну школу. У перший рік існування Макарівської школи з усієї обширної парафії сходилося на навчання 12 хлопчиків та 6 дівчаток(1861). У 1875 році їх було вже відповідно 46 та 20, а в 1900 році – 55 та 15 осіб(1862). (мова йде лише про єдиний в однокласній школі перший клас).

Про парафіяльну школу с. Фасівочки відомо, що вона перебувала в найманому будинку і являла собою школу грамоти – тобто, нижчий тип приходської школи.

У 1870 році у Макарові місцева влада всерйоз збиралася відкривати державну школу, підпорядковану міністерству народної освіти. Питання розглядав і попечитель Київського навчального округу, і інспектор народних училищ Київської губернії(1863).

Підстави для цього були вагомими – єдина парафіяльна школа не могла забезпечити навчання грамоти всім бажаючим. Місцеве єврейське населення, маючи більші можливості для освіти, активно їх використовувало і не дивно, що Макарів став типовим для Київщини єврейським містечком, де слов'янське населення було пригнобленою і неосвіченою нацменшиною, котра проживала на окраїнах. Більшість важливих галузей містечкового господарства перебувала в руках освіченого єврейського населення. Православні мешканці і надалі залишалися переважно хліборобами. Проте, чиновницька тяганина спричинила забуття проекту відкриття в містечку державної школи. Єдиним навчальним закладом для православних залишалася приходська школа при храмі святого пророка Іллі.

У відкритій 1874 року парафіяльній школі навчалося 65 дітей. На утримання школи і вчителя в 1899 році витрачено лише 239 корбонців.

За даними перепису 1897 року, який проходив в Російській імперії, є відомості про те, що із навчальних закладів існувала в Макарові лише церковно-приходська школа. У цій школі працював один, а потім два вчителі та піп Павло Гаєвський. У трьох класах цієї школи навчалося до 40 учнів. Школа була поряд з церквою та садибою попа, де нині знаходиться пожежне депо. Піп П. Гаєвський мав високі повноваження і велику силу і сам вирішував справи навчання дітей селян-бідняків. Найголовнішим з предметів був у школі "Закон Божий". Його читав сам Гаєвський. Заповіді господні мали особливе значення у вихованні покори перед Богом і царем. Уроки в школі щодня починалися співом гімну “Боже, царя храни”. Один з учнів не міг виговорити слово “царя”, і став таким ненависним, що піп кожного разу бив його і називав усякими негідними словами. Так діти бідняків навчались колись.

. В 1896 році за даними “Енциклопедичного словника” вид.Блокгауза і Ефрона містяться факти про існування в Макарові церковно-приходської і міністерської шкіл.

На початку ХХ ст. у незадовільному стані було медичне обслуговування і освіта.

Після революційних подій 1917 року, діти бідняків почали навчатися в початковій школі. За радянської влади початкова школа була розміщена на правому березі річки Здвиж. Другий будинок займала школа на місці колишнього шкільного інтернату (приміщення цієї будівлі на сьогоднішній день не збереглося).

Але через кілька років у Макарові піднімають клопотання про будівництво школи. Волосний виконком підняв клопотання про відкриття семирічної школи в Макарові. Вирішено пристосувати приміщення сільбуду під школу. Для цього - створити комісію, скласти кошторис ремонту.

У Макарові семирічну школу почали будувати у 1927 році. Першими завідуючим семирічної трудової школи був І.С. Хріненко. Вона розміщувалася в приміщеннях, які названі вище, та в приміщенні, де знаходилась колишня музична школа і в хаті Нестора Паламаренка. Школа мала майстерню по металу, дереву та кузню. Самоврядування в школі складалося з учкому школи, комсомольської та піонерської організацій. Учком очолював Петро Марчевський, а заступником його був М.І. Федорович. На зароблені кошти школа купила радіоприймач та кіноапарат. Культурне життя в закладі освіти значно поліпшилось: школярі колективно слухали радіо, дуже часто дивились кіно. Першим шкільним кіномеханіком був учень Литвин (з Фасової).

З першого випуску семирічної школи вийшли а потім стали відомими людьми: Петро Омельчук – артист, Володимир Коваль – кандидат наук, Тимофій Лісніченко – кандидат юридичних наук, Микола Федоренко – кандидат медичних наук, Замковий – учитель, Тамара Пономарьова – вчителька, А.Ю.Шевченко у 1929 році був завідуючим школою.

З 1928 року гостинно відкрилися двері нового приміщення семирічної школи, яка в 1935 була перетворена в середню, якщо 1925 року лише 49 процентів дітей шкільного віку було охоплено школою, то в 1930 році навчалися всі діти віком 8 – 10 років. 1 жовтня 1936 року для працюючої молоді в Макарові була відкрита вечірня середня школа, в якій навчалося близько 100 учнів. За роки перших п’ятирічок в містечку було повністю ліквідовано неписьменність.

У 1927 році розпочалася побудова, а в 1933 році - добудована школа, де нині навчаються учні початкових класів (без цегляної добудови). У 50-х роках школа ще раз добудовувалась з цегли.

У 1937 році був перший випуск Макарівської десятирічної школи. Було випущено із 10 класу 26 випускників. Директором школи в цей час був М.Н. Нагорний, завучем – ФЛ. Несторенко, завідуючим райвно — Зрайчук, інструктором райвно – Д.Б.Тонкович. Учителями працювали – Веселовська, І.Д. Поліщук, Я.Д. Плахута, В.В. Єлісеєв, М.І. Халепа, М.Й. Грищенко, М.З. Білявський та інші.

У роки Другої світової війни, під час німецької окупації, навчання в школі у липні 1941 року було перервано. Фашисти перетворили шкільне приміщення на зерносховище. У 1943 році було поновлено навчання в школі. Шкільне приміщення збереглося, але все обладнання школи було абсолютно знищене, не залишилось навіть жодної парти, залишилась тільки логарифмічна лінійка і половина скелета людини. Вікна були побиті. У школі замість печей були поставлені залізні бочки, так опалювалася школа.

З часу визволення району до червня 1944 року в фонд Червоної Армії учителі шкіл району зібрали 60 тисяч карбованців на будівництво літака « Учитель Макарівщини », з них 9975 карбованців – в Макарівській школі.

Після війни директорами школи працювали: Муха М.С., Танцюренко Т.І., Гаврилянчик П.М., Цимбалюк, Малишок В.З., Марціх Т.Ф.

У перші післявоєнні п’ятирічки Макарівська і Бишівська школи були єдиними середніми школами, в яких здобували середню освіту діти трудящих району. З Макарівської середньої школи тоді щороку випускалось понад 100 юнаків та дівчат. В кінці післявоєнної п’ятирічки у Макарові вперше в районі організовується вечірня середня школа.

У 50-60–х роках колектив школи наполегливо і творчо працював над удосконаленням форм і методів навчання. Навчально-матеріальна база зміцніла на цей час (у школі було три кіноапарати, два епідіаскопи, один ЛЕТУ, двадцять вісім фільмоскопів, програвачі,магнітофони). У цей час при школі існували такі навчальні кабінети: фізичний, хімічний, біологічний, креслення, історії і суспільствознавства, військовий, автосправи, було дві майстерні.

В « Історії міст і сіл Україні « писалося, що у 1962 році «з кожним днем підвищувався культурний і освітній рівень населення .В Макарівській середній школі 79 вчителів навчають понад 1000 дітей. Більше 1000 чоловік навчається у вечірній школі».

У 1972 році було збудоване нове триповерхове приміщення школи. Славу школі приносять її вихованці. Ряд наших випускників працюють на науковій ниві: Тимошенко К.С. – доктор хімічних наук, М’яловицьккй А.В. – кандидат філософських наук, Ілюшенко В. – кандидат технічних наук, Кругляк С.А. – кандидат фізико-математичних наук, Грегуль В.В.– кандидат медичних наук.

За час існування Макарівської школи директорами були Легкий Михайло Петрович, Вареник Олександр Іванович. Радченко Олена Степанівна, Метелиця Володимир Олександрович, Голуб Олексій Миколайович, Коноваленко Ігор Степанович.

З 1 вересня 2009р. при Макарівській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №1 було створено природничо-математичний ліцей, директором якого було призначено Тарнавського Володимира Миколайовича.

5 грудня 2009р. Макарівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №1 була об'єднана з ліцеєм, так утворився Макарівський навчально-виховний комплекс "Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів – природничо-математичний ліцей", директором якого був Тарнавський В.М.

Відповідно до розпорядження голови Макарівської районної державної адміністрації від 08.02.2016 № 16-к «Про призначення Тарнавського В.М.» 09 лютого 2016 року на посаду начальника відділу освіти Макарівської районної державної адміністрації було призначено Тарнавського Володимира Миколайовича. Колектив Макарівського НВК - ліцей очолив новий директор - Кочкур Наталія Михайлівна - педагог з 26-річним стажем, 23 роки з них вона працює в цьому навчальному закладі. Останні 6 років Наталія Михайлівна була заступником директора ліцею з виховної роботи. За фахом - вчитель географії і соціальний педагог: має дві вищі освіти - закінчила Педагогічний університет ім. М.П.Драгоманова та Педагогічний університет ім. Б.Д.Грінченка. Вона попрацювала на посаді директора школи півроку. Потім відповідно Наказу Відділу освіти, фізичної культури та спорту Макарівської райдержадміністрації від 29.06.2016р. №143 на посаду директора нашого навчального закладу була призначена Українець Надія Миколаївна. Надія Миколаївна має педагогічний стаж 36 років, вчитель методики і педагогіки початкового навчання, освіта вища педагогічна, кваліфікаційна категорія "Спеціаліст вищої категорії", звання "Вчитель-методист", нагороджена знаками: "Відмінник освіти України" і "Василь Сухомлинський", орденом "Святої великомучениці Варвари". До призначення на цю посаду вона працювала методистом районного методкабінету відділу освіти Макарівської районної державної адміністрації.

З 10 січня 2023 року директором Макарівського ліцею №1 було призначено Кочкур Наталію Михайлівну, яка до цього працювала завучем з виховної роботи.

За рішенням Макрівської районної ради Київської області №540-29-VII від 26.07.2019р. було змінено назву Макарівський НВК «ЗОШ І-ІІІ ступенів – природничо-математичний ліцей» на Комунальний заклад «Макарівський багатопрофільний ліцей» Макарівської районної ради Київської області та прийнято новий Статут навчального закладу.

За рішенням Макарівської селищної Бучанського району Київської області №273-12-VIII від 28.10.2021р. було змінено назву Комунальний заклад "Макарівський багатопрофільний ліцей" на Макарівський ліцей №1 Макарівської селищної ради Бучанського району Київської області та прийнято новий Статут навчального закладу.

Минуле школи у спогадах учителів

Минуле школи у спогадах випускників